Ramiz's Politistist Junus: "Il luogo della Russia in G7 e G20 occupa silenziosamente l'Ucraina"

In precedenza, era il capo del governo dell'Azerbaigian, il capo del parlamento del paese, e ora consiglia i media americani e i centri analitici come esperto politico. La conversazione di messa a fuoco con il signor Junus si è svolta tardi domenica sera, 13 novembre. In precedenza, hanno detto che l'uscita da Kherson per la Federazione Russa è una sconfitta reputazionale. Tuttavia, è successo.

Come è stata percepita questa realtà nel Cremlino? La liberazione di Kherson dovrebbe essere considerata nel contesto delle vittorie nella direzione di Kharkiv e in generale, gli otto mesi precedenti. Molto dipendeva dalla componente militare. Il 24 febbraio, il mondo intero si stava preparando per un Blitzkrig: Russia, West e molti all'interno dell'Ucraina - prima di tutto, collaboratori che non credevano in se stessi, nella nazione ucraina, potere, esercito.

Ma sono le autorità, l'esercito e il popolo ucraino, che si sono uniti, hanno violato questa agenda. E le dinamiche di messaggi informatici, politici e ideologici hanno iniziato a cambiare sia in Occidente che in Russia.

E come è accaduto, la Russia ha iniziato a usare altri elementi di ricatto, pressione - prima il tema del chornobyl NPP, poi Zaporizhzhya NPP, allora la storia dei difensori di Mariupol (promesso di organizzare una "prova"), minaccia di minare l'idrolettrica di Kakhovka Kakhovka centrale elettrica, contratto di grano, "una bomba sporca". E sempre la Federazione Russa ha violato l'argomento delle armi nucleari.

Ma tale ricatto per la Federazione Russa non ebbe successo, perché la cosa principale era la componente militare. Pertanto, in Russia, è stata dichiarata la mobilitazione parziale, la legge marziale nelle aree di confine. In effetti, è una mobilitazione generale e una legge marziale in tutto il paese. Ma presto hanno visto che tali passi non hanno aiutato.

La mobilitazione si è rivelata un peccato: una fuga dal paese quasi un milione di persone e la legge marziale non ha rafforzato le informazioni, la componente ideologica - i canali di propaganda, al contrario, erano confusi, la resa dei conti tra il Ministero della Difesa e il Servizio di sicurezza federale, Ramzan Kadyrov e Yevgeny Priszhan. Questo era lo sfondo di Kherson e, più precisamente, anche prima dell'operazione di Kharkiv.

Inizialmente, le vittorie di Kharkiv hanno intensificato la situazione. Nello spazio informativo della Russia ha aumentato lo stato di confusione. Ricordi quale microclima era ad Astana (in una riunione sulle misure di interazione e fiducia in Asia) e Samarkand (vertice dell'Organizzazione per la cooperazione di Shanghai)? Putin non sentiva supporto. Tutti lo guardarono e pensarono: che stesse cadendo o no, perché capivano - la Russia fu sconfitta.

Quindi la Russia ha avuto un secondo colpo, più potente, a Kherson. E in questo contesto c'è una vetta di "Grande venti". E se Putin ha guadagnato il coraggio di andare a Samarkand - era sempre un maestro e si è sentito a casa, ma anche lì ha avuto uno schiaffo da sempre fedele a lui, non è affatto il suo territorio. Putin voleva solo essere accettato a livello del leader del mondo - ora non è accettato lì. Invece, invitano l'ospite onorario del presidente dell'Ucraina Vladimir Zelensky.

E alla vigilia del vertice solleva la scommessa: dice che non andrà se c'è Putin a Bali. E vediamo: Putin non va. Cioè, succede come richiesto Zelensky. Putin non va - si rende conto che l'immagine necessaria per la sua reputazione, che può usare per la propaganda interna, non funziona. E la risposta alla tua domanda in questa: la sconfitta reputazionale nella direzione di Kherson ha colpito personalmente l'immagine di Putin, sulla sua "modalità vittoria".

Putin è abituato al successo - in Georgia nel 2008, in Ucraina 2014, poi in Siria. C'era un'espansione ovunque, ovunque egemonia. A livello politico e ideologico all'interno del paese, sull'informazione - in tutto il mondo. E il 24 febbraio, uno sputo su una pietra. A volte si confronta ciò che sta accadendo dal 24 febbraio, con un gioco al tavolo delle carte per il quale l'Ucraina sapeva. In tutti questi anni il regime di Putin era seduto a un tavolo del genere: la Russia e un evento collettivo.

Non hanno invitato più nessuno al gioco, soprattutto dallo spazio post -sovietico. Perché questi territori erano gli oggetti della politica internazionale. Nel 2008, questi giocatori hanno costretto la Georgia a capitolare e 2014 - Ucraina. Sei stato costretto a consegnare la Crimea senza un solo colpo. E quando ti sei reso conto di essere stato ingannato, hai iniziato a resistere al Donbass. In risposta, sei stato costretto a firmare gli accordi capitulanti di Minsk.

Ma il 24 febbraio 2022, l'Ucraina si sedette a questo tavolo delle carte, non fu invitato. Dirò di più, al tuo presidente è stato offerto un aereo, dicendo, lascia il territorio dell'Ucraina. Ma Zelensky si sedette al tavolo, anche se non aveva supporto, iniziò a suonare. Cioè, non si è arreso, e insieme a tutto il popolo ucraino ha iniziato a difendere il suo paese, aumentando lo stesso gradualmente i tassi.

Ha aumentato per la prima volta le tariffe quando ha dichiarato che nel caso di un cortile sui difensori di Azovstal e persino nelle gabbie di Mariupol, non ci saranno negoziati. E la Russia fece un passo indietro. Per la seconda volta, il presidente Zelensky ha sollevato la scommessa quando ha detto che non avrebbe negoziato con l'attuale leader del Cremlino e ha emesso il decreto appropriato. E per la terza volta, quando dichiarò che non sarebbe andato in Indonesia se ci fosse Putin.

Tutti e tre gli stagni hanno funzionato. Allo stesso tempo, la retorica dell'evento è diventata più dura: si è fermata in forma. A causa del suo eroismo e determinazione, l'Ucraina è diventata oggetto di politica internazionale, cioè è diventato un giocatore a pieno titolo in questo tavolo.

In precedenza, il mio nativo Azerbaigian è diventato argomento, che ha vinto nella seconda guerra Karabakh grazie al consolidamento della sua società, all'eroismo del suo esercito e, naturalmente, al sostegno militare-politico per la Turchia. Inoltre, l'Azerbaigian è stato sostenuto da paesi come il Pakistan e Israele. Vorrei ricordare che l'Azerbaigian ha anche avuto il suo protocollo Bishkek dal 1994, il suo gruppo Minsk "OSCE", che ci ha combattuto per trent'anni.

In tutti questi anni, l'evento collettivo non ci ha supportato, perché era d'accordo con la Russia, proprio come poi hanno concordato sia sulla Georgia che sulla Ucraina. Ma il 2020 l'Azerbaigian è stato in grado di liberare il 95% dei nostri territori coprendo un "ombrello turco". Questa vittoria ha fornito argomento dell'Azerbaigian nella politica internazionale. E coloro che non ci hanno mai supportato prima sono supportati oggi.

Quando diventi oggetto della politica internazionale, mostri i denti, inizi a contare con te. E più riempirai la soggettività del tuo paese, meglio è. Il mondo sta cambiando. Fino al 1991 era bipolare: aveva l'URSS e gli Stati Uniti. Quindi l'URSS cessò di esistere, ma il mondo unipolare continuò a vivere secondo le vecchie regole del bipolare. Non succede.

E quando in 30 anni arrivò al climax sotto forma di aggressione della Russia contro l'Ucraina, improvvisamente tutti videro con i loro occhi che il mondo non poteva più vivere secondo le vecchie regole. Oggi è ovvio che apparirà un nuovo mondo multipolare, dove saranno nuovi centri: gli Stati Uniti, l'UE, la Cina, la Turchia con i suoi stati sindacali, India, Brasile. Apparirà un nuovo sistema di sicurezza. E, naturalmente, anche in questo nuovo ordine mondiale la Russia sarà diversa.

La Russia è abituata a vincere Putin, ma ora dobbiamo perdere su molti fronti. In che modo l'attuale maestro del Cremlino risponderà alla sconfitta? Se vediamo come Putin ha agito in precedenza quando ha ricevuto i colpi precedenti, vedremo che ogni colpo di questi era più costoso. Ora, come negli scacchi, lo stato di Tsugzwang - ogni corso aumenta la posizione attuale.

Anche il background informativo si deteriora: i russi hanno affermato di essere venuti a salvare e ora dagli schermi televisivi sono invitati a distruggere oggetti civili e infrastrutturali. In che modo tutto è diverso dalle azioni della Germania nazista? Putin ora ha due opzioni. Il primo è quello di continuare la linea continua, andare alla fine. Il secondo è capitolare. Non capiterà e quindi cercherà di agire il più rigidamente possibile.

Ma questo è pericoloso perché il paese è reputazionale, la situazione ideologica va all'aumento della crisi politica. Il risultato sarà disperso e oscillazione nelle élite politiche interne nella Federazione Russa. Probabilmente ci sono persone che vorrebbero andare con Prigogin o Kadyrov. Diritto del genere: quando eventi globali e enormi problemi sul fronte esterno si verificano nei paesi totalitari, la situazione all'interno del paese sta aumentando.

Ma fino a quando Putin non funziona - sia nel campo dell'informazione che nel mercato estero - è importante per il suo successo nel campo di battaglia. Non è una coincidenza che abbia inviato Patrushev (segretario del Consiglio di sicurezza della Russia. - Ed. ) A Teheran. Probabilmente, gli emissari vanno in Corea del Nord. Sia la Cina che l'India chiederanno aiuto. La Russia ha bisogno di risorse aggiuntive.

I colpi in ottobre sugli oggetti infrastrutturali erano più deboli dei colpi del 24 febbraio. Se l'Ucraina non si rompesse quando non aveva supporto, perché dovrebbe accadere ora quando c'è molto più supporto? Poco prima della nostra conversazione, ho sentito le parole dell'assistente del presidente americano Jake Sullivan - ha promesso una nuova tranche per l'Ucraina. Ora il supporto non si intensificherà.

I risultati delle elezioni negli Stati Uniti mostrano che l'opinione pubblica costringe l'istituzione politica a porre fine a questa guerra con la vittoria dell'Ucraina. I sostenitori di Trump che sostenevano la cessazione del sostegno dell'Ucraina erano generalmente il fiasco. I democratici non hanno perso e i repubblicani non hanno vinto. L'Ucraina rimane con supporto a due parti. C'è anche il sostegno di persone indipendenti, non sostenitori di una parte particolare.

La vecchia e nuova composizione del Congresso discuterà delle questioni interne, ma non sull'Ucraina: l'America andrà con te fino alla fine. È evidente che le dichiarazioni degli americani sull'Ucraina sono diventate più forti.

Ad esempio, la scorsa settimana, Sullivan ha affermato che gli Stati Uniti sarebbero stati rilasciati da Kherson e recentemente l'ex comandante delle forze di terra degli Stati Uniti in Europa, il generale Ben Gogess ha affermato che a gennaio l'Ucraina potrebbe rilasciare Melitopol e Mariupol e poi - Crimea. Cosa ne pensi già del piano di vittoria dell'Ucraina? Ora stiamo parlando di persone abbastanza informate. Ti ho mostrato le dinamiche dal 24 febbraio.

È positivo, ora è chiaro cosa completerà il processo. Un sorteggio è impossibile. Questa guerra dovrebbe finire con la vittoria di una parte e la sconfitta dell'altra. Il punto di non -return, quando si poteva ancora essere d'accordo, fu viaggiato: era una notizia di Bucha, Irpen, Mariupol e altri territori occupati in cui le truppe russe commettevano i loro crimini. Ora sarà possibile parlare di qualcosa solo dopo la partenza dell'esercito russo dal territorio dell'Ucraina.

Durante la seconda guerra mondiale con Hitler e il suo popolo, separarono i negoziati, specialmente dopo la battaglia di Stalingrado. Ma più tardi, il Teheran avvenne nel 1943. Penso che, dopo la tua vittoria a Kherson al vertice del G-20 a Bali nel novembre 2022, un fatidico negoziazione tra Stati Uniti e Cina poteva avvenire, come una volta a Teheran nel novembre 1943, i Il futuro della guerra fu deciso nel novembre 1943.

Guardando la mappa, molti comprendono che dopo l'uscita di Kherson, il rilascio di Melitopol, Mariupol e quindi Crimea può iniziare. Quando i medici vogliono salvare un paziente con cancro e metastasi, cercano di risolvere il problema terapeuticamente o chirurgicamente. Anche il problema dell'occupazione dell'Ucraina non è diverso. Non è possibile rilasciare politicamente Crimea e Donbas - avrà un modo militare.

E dato l'aiuto che va oggi in Ucraina, puoi rendere tali previsioni in modo più sicuro. Si diceva che Kherson sarebbe stato rilasciato a metà novembre. Quindi è successo. Se tali persone dicono che non c'è motivo di crederci. Gli esperti militari ucraini affermano che la liberazione della Crimea dipende dal fornire all'Ucraina una gamma di 300 chilometri. L'Ucraina chiese loro durante una riunione in formato Ramstein, ma non lo ricevette.

Non mi piace parlare di questo argomento perché non so cosa hai e cosa no. Quando l'aerodromo è stato bombardato in Crimea, non avevi qualcosa. Come è successo? Gli alieni lo hanno fatto, qualcuno ha fumato senza successo? Hai un problema 40-60 km-c'è una soluzione. Ci sarà un compito per risolvere problemi distanti, ci sarà qualcosa. La tua leadership militare sta lavorando con la leadership militare degli Stati Uniti 24 ore al giorno.

E non solo attraverso Ramstein, ma anche attraverso il quartier generale operativo del Pentagono. Ogni paese, tranne Ramstin, ha il proprio quartier generale operativo, che si occupa dell'Ucraina. E in un tale centro operativo, gli Stati Uniti gestiscono generali di stelle ad alto taglio - e, interessante, nessuno sa chi sia responsabile di questo centro. Ma non puoi dubitare che questo centro sia chiaramente consapevole che l'Ucraina è necessaria oggi, domani, il giorno dopo domani.

Come è successo che l'Ucraina si sia seduta per il tavolo delle carte menzionato? È un merito del presidente di Zelensky o Ucraina personalmente? E in che modo l'Ucraina aumenterà la soggettività? Sei riuscito a sederti per questo tavolo grazie al consolidamento della tua società, delle autorità, dell'esercito e del popolo. Quando la tua casa non è arrivata un ibrido, ma una vera guerra con il principio "o oggi o mai", tutti uniti.

Il tuo presidente, che è stato votato alle elezioni da oltre il 70% degli elettori, è stato decentemente - ha detto al Presidente dell'America: "Non ho bisogno di un taxi, ho bisogno di un'arma". Zelensky rimase nel paese. È il leader di questo paese, lo ha dimostrato come un esempio personale. Il tuo esercito dimostra il vero eroismo ed è stato anche consolidato dal tuo generale Zaluzhny. È anche l'eroe del tuo paese che è al momento giusto nel posto giusto.

Tutto il tuo paese, ucraini da ovest a est, ha dimenticato la geografia, hanno iniziato a formarsi come singola nazione, uniti. E il tuo consolidamento ha permesso ai tuoi soldati di andare avanti senza pensare alla parte posteriore senza pensare che qualcuno possa mettere un coltello nella parte posteriore. La tua leadership politica si comporta decentemente.

Mi è piaciuto molto il modo in cui il tuo presidente nei suoi discorsi ai parlamenti di Italia, Francia, Regno Unito, il Congresso degli Stati Uniti ha premuto il mondo, lo ha depresso, timido. Disse: "Sei colpevole di questo, hai sollevato un tale mostro con i tuoi doppi standard. E moriamo oggi per te, per i tuoi valori. Quindi sii gentile, supportaci. Non lascerò questo paese. Combatteremo qui.

E cosa sarà con te se non ci proteggi? " Il pragmatismo dell'Occidente, non il richiamo della coscienza, ha funzionato. I leader mondiali hanno capito che oggi è redditizio per loro difendere l'Ucraina. Se non lo fanno, allora sarà completamente: la Russia non si fermerà in Ucraina, andrà oltre. Il tuo successo è stato garantito dal tuo consolidamento, motivazione. Inoltre, i tuoi veri successi si consolidano ancora di più, vedi risultati.

Hai restituito Kherson, ora parli di Melitopol, Mariupol. E se a marzo qualcuno ha parlato del ritorno della situazione il 24 febbraio, oggi nessun ucraino dirà. E nessun politico occidentale si permetterà di dichiararlo. A proposito di negoziati, solo dopo che l'esercito russo è stato ritirato da tutti i territori occupati dell'Ucraina, il pagamento di riparazioni e il tribunale sui criminali. Tutti i cambiamenti sono il risultato di azioni non di una persona, ma dell'intera Ucraina.

E il presidente, l'esercito, il popolo e tutti coloro che amano il presidente e tutti coloro che non lo digeriscono organicamente. Hai fatto tutto. Perché spegnerai un incendio insieme a casa tua. E quando il fuoco si spegne, smontare chi e come durante l'incendio si è comportato. Ma prima devi salvare la casa. E ricordarlo alla fine della guerra. Ricordando questo, rafforzerai la tua soggettività.

E non credo ai "danesi che portano regali", anche se provengono dall'Occidente, anche se dicono le cose giuste. Come si suol dire, "fidati, ma controlla" - ti hanno già tradito contemporaneamente. Pertanto, devi sapere chi è il tuo amico e chi interpreta il ruolo del tuo amico. In Oriente, dicono: "Puoi fidarti di chiunque, ma il 100% crede solo in te stesso". Le elezioni negli Stati Uniti influenzeranno l'Ucraina? Niente è cambiato.

Inoltre, le elezioni hanno dimostrato agli americani che l'argomento del sostegno dell'Ucraina è molto importante. I sostenitori di Trump che si sono opposti a questo supporto hanno perso. Tra loro c'erano 30 democratici che scrissero una lettera, furono anche condannati dalla società. Due argomenti hanno dato questo risultato. Una politica interna interessata - l'aborto, l'altro - il sostegno dell'Ucraina. I democratici hanno giocato con competenza, anche se tutti hanno previsto la sconfitta.

Ma non dimenticare che il Congresso è un legislatore. E il dirigente - il presidente - altri due anni. I risultati elettorali per te dovrebbero essere molto ottimisti. Ma dimenticati di loro. Non essere coinvolto nelle resa dei conti intra -politici in America. L'Ucraina, al contrario, deve influenzarli stessa. Non gli americani dovrebbero usarti nella loro agenda domestica, ma tu.

Il Wall Street Journal ha scritto che Sullivan è venuto a Kiev che l'Ucraina ha bisogno di cercare alcune condizioni realistiche per i negoziati. Perché il tema dei negoziati sulle pagine dei giornali americani? È possibile che Sullivan venisse e abbia detto qualcosa che non sapremo ora? Non ho sentito Sullivan che diceva tali parole, ma ascoltandola attentamente.

Se il giornale il Wall Street Journal o qualche altro qualcosa viene detto riferendosi a fonti senza nome, ti danno desiderato per quello valido. Poni la domanda su chi lavorano, le cui narrazioni stanno promuovendo? E poi diventerà chiaro. Per tutti questi otto mesi, abbiamo ascoltato tale usanza nel campo delle informazioni. Alcuni di loro hanno ottenuto la loro conferma, sono iniziati i negoziati? I negoziati erano a Istanbul all'inizio. Perché lo erano? Perché allora la Russia forzata.

Il mondo intero pensava che stavi capitolando. Але ви сіли за картковий стіл і почали пручатися. Тоді усілякі переговори припинилися. Наразі переговори ведуть на полі бою ваші солдати, більше ніхто. Росія намагається видати бажане за дійсне через своїх колективних "генрі кіссінджерів".

Навіщо нам на них реагувати? Я не чув з вуст офіційних осіб США у публічній площині все те, що іноді спливає у тій чи іншій газеті. Навпаки, чую зовсім інше. Наприклад, коли пані посол ООН від США приїжджала до Києва, я чув, що вона казала.

Я чув останній виступ Саллівана, заяви на G7, слова президента США. Мені, наприклад, ближчі слова, які говорять генерал Залужний, генерал Буданов чи генерал Годжес. Ці люди говорять про те, що відбувається на землі, і саме це визначає порядок денний.

І порядок денний, можливо, майбутніх переговорів. Про які переговори сьогодні може йтися, коли немає предмета переговорів? Гуманітарні переговори тривають вісім місяців. У них активну участь беруть Туреччина та ООН.

Вони розв'язуть питання військовополонених, зернового контракту. Можливо після завершення війни ця гуманітарна платформа стане базою для політичних переговорів. Але як я казав, це можливе після звільнення Криму та Донбасу.

Просте питання: чи Путін готовий звільнити політичним шляхом ці території? Ні. Виходить, його треба зупинити силою. Туреччина взяла на себе роль переговорника. Але разом з тим президент Ердоган заявляє про окупацію Криму, то знову згадує про переговори з РФ.

Як поводитиметься Туреччина далі? Туреччину обрали як дипломатичний майданчик Україна та Росія. Отже, вони довіряють їй у цьому питанні, впевнені — вона є чесним посередником. І Ердоган виконує свою роль у гуманітарній галузі. Туреччина забезпечує переговорну платформу.

ООН забезпечує політичний дах. І за вісім місяців я жодного разу не бачив, щоби з боку Туреччини інтереси України здали. Як і з боку ООН. Туреччина підписала зерновий договір та виконує його. Росія вирішила вийти із контракту.

Туреччина каже: "Ти виходиш, а я — ні, я виконуватиму те, під чим підписалася". Росія повертається. Розділяйте політичну та гуманітарну складову. До політики у переговорах насправді ситуація ще не дійшла.

Політичне питання розв'язуватиме не Туреччина, а Україна і Росія та країни, які підтримують Україну, — США, Великобританія, колективний Захід.

Коли дійде час до політичних переговорів, вони можуть відбутися в Туреччині, і вони принесуть потрібний результат і вам, і нам, і Туреччині. Усі пам'ятають, що Тегеран-1943 перетворився на Ялтинську, а потім на Потсдамську конференцію 1945 року.

Ця війна перебуває на рівні Тегерана-43. До Ялти та Потсдама в цій війні ще не дійшли. Україна обрала Туреччину, тому що ця країна — військово-стратегічний партнер, перша країна НАТО, яка поставила озброєння Україні раніше, ніж будь-хто в Альянсі.

Який інтерес Туреччини? Інтерес Туреччини "протікає" із Чорного моря. Далі — Лівія, Сирія, південний Кавказ, Середня та Центральна Азія. І на всій цій території Туреччина давно бодається з Росією. Спочатку з Російською імперією, потім із СРСР і нинішньою РФ.

І я не думаю, що Туреччина готова поступитися Росії. Де вона може щось уже брати — політично чи воєнною силою — вона бере. Туреччина — новий центр у новому багатополярному світі. Росія вже змушена з цим рахуватися.

Туреччина є регіональною державою, вона заявила, що світ — більший, ніж п'ять постійних членів Ради Безпеки ООН. А для такої країни, як Україна, сила такого військово-стратегічного партнера як Туреччина важлива.

Ви не забули, що Борис Джонсон запропонував новий військово-політичний альянс: Великобританія, Польща, країни Балтії, Україна, Румунія та Туреччина. Але це справи майбутнього.

Спільного фото на початку саміту "Великої двадцятки" не обіцяли — ніхто не хоче фотографуватись із міністром закордонних справ РФ Лавровим. Навіщо він поїхав на Балі? Адже було ясно, що Росія буде ізгоєм. Не поїхати Росія не могла. Там таки двадцятка збирається.

Росія хоче бути однією із п'яти країн Ради Безпеки ООН. Але це вже не так — ні на полі бою, ні в дипломатії. Її місце в G7 і G20 тихо-тихо посідає Україна. І у військовому плані завдає поразки і на полі бою.

Путін не міг дозволити собі другого Самарканда, коли він сидів на одному дивані з президентом Білорусі та Ірану. Вирішили, що хай краще через цю екзекуцію пройде Лавров. Лавров сьогодні є, а завтра його нема.

А Путін для них скріпа, він вічний, як вони думають, йому репутацію псувати не можна. Зверніть увагу на те, як пропагандистські канали намагаються тримати Путіна осторонь під час негативних подій. Показують: Суровікін (командувач силами РФ в Україні. — Ред.

) ухвалює рішення разом із Шойгу (міністром оборони РФ. — Ред. ) залишити Херсон. Все ж таки розуміють, що в цій війні більше політики з боку Росії. І командує цією війною не Суровікін, і навіть не Шойгу, а політики, які ухвалювали рішення піти на цю авантюру.

Сьогодні помітне протистояння між політиками та військовими. Як завжди буває в російській, радянській історії — зміни почнуться згори, відбудеться якийсь переворот, можливо, воєнний. Наразі шукають "стрілочника".

Не думаю, що хтось із них готовий виступити у такій ролі, тим більше, якщо у них є гроші та влада. Опиратимуться таким як Пригожин, Кадиров ті, які знаходяться в інших структурах влади зі своїми можливостями та величезними грошима. Ми будемо свідками цікавих процесів.

Нагадаю, що Хрущов втратив своє крісло після Карибської кризи, яку сам же і затіяв. Він підвів усіх під ризик ядерної катастрофи на планеті, а цього не хотіли всі ті, хто сидів разом із ним у Кремлі.

Не думаю, що весь російський політичний істеблішмент згоден йти разом з Путіним до пекла або сидіти на лаві підсудних. Багато хто має величезні гроші, які зараз під санкціями. І йдеться не лише про олігархів. За таких умов Путін не хотів би залишати територію Кремля.

Важлива для нього як тема іміджу, так і безпеки. Він, як Сталін, який свого часу сидів у Кремлі і далі за свою дачу в Кунцево нікуди не їздив. І водночас за багато чим не встежив. Путін також намагається тримати все під контролем.

Хто ці люди, які можуть не погоджуватися з політикою Путіна, наскільки вони можуть вплинути на ситуацію, як швидко? До речі, після Херсона американський Інститут вивчення війни вже сказав, що у Кремлі назріває розкол. Вплинути можуть.

За часів СРСР була спроба перевороту ДКНС — усі, хто не погоджувався з Горбачовим, перебудовою, гласністю, спробували утримати владу. І тоді багато генералів перейшли на бік Єльцина. Напередодні СРСР виводив війська з Афганістану, програвши у тій війні.

Зрештою утворилася критична маса, і чайник закипів. Думаю, так теж станеться у путінській Росії. Потрібно посилювати ці процеси. Помилка Заходу в тому, що він дозволив росіянам, які тікають від мобілізації, залишити РФ.

Вони б і так не пішли б воювати, але разом з тим о першій годині "Х" пішли б на площу. Критична маса має залишатися всередині країни. Чим більше незадоволених на майданах, тим швидше росіяни наважаться.

Успіхи України на фронті та в дипломатії посилюватимуть процеси всередині Росії. Це вже видно з екранів російського телебачення. Але це не є проблемою України. Проблеми України та Заходу розв'язують на території України. Війна закінчиться поразкою Росії.

І за неї доведеться Росії відповідати. Хто буде? "Стрілочники", яких призначить Путін? А вони з цим погоджуються? В Індонезії можуть говорити, яким буде світ і Росія після Путіна? Сі Цзіньпін із Байденом в особистій довірчій розмові, звісно. Але не привселюдно.

Хіба в Тегерані 1943 говорили про те, що 1944 відкриється другий фронт, 1945 завершиться війна, яким буде новий світ? Ні. Спочатку треба було завершити війну. І про це говорили у публічній площині.

Думаю, у лідерів США та Китаю зараз багато тем для бесіди, включаючи повоєнний устрій світу, де кожна країна має мати свою роль, свої інтереси.

Де та грань, за якою США, Ізраїль та інші реагуватимуть на загрози співпраці Ірану та Росії в ядерній галузі? В Ірані протести перейшли у політичну площину. Таких не було за всю історію Ірану. 2009 року соціальний вибух керівництву вдалося придушити репресіями.

Але тоді була інша геополітична ситуація, зовнішній чинник відіграє велику роль. Нині не вдається. На Іран вже націлюються. Війська США у Саудівській Аравії приведені у стан підвищеної готовності. Окрім цього, на варті стоять Ізраїль, Туреччина, Азербайджан, Пакистан.

На боці Ірану лише Росія, яка може зіграти на темі ядерних технологій, які потрібні Ірану. Але не слід забувати, що Америка, Ізраїль до сьогодні не давали дозволу на це, і не дадуть — і тому війська в бойовій готовності.

Тема з дронами, як бачите, розв'язується і можна сказати, що ви її вже розв'язали. Вона не така складна тема, як балістичні ракети. Думаю, Ірану вже це пояснили.

Чи захоче ризикувати Іран з урахуванням внутрішньої політичної нестабільності? Росія тисне на Іран — Патрушев не випадково приїхав у Тегеран, допомога Ірану життєво необхідна. Путін після його візиту ще й сам зателефонував до президента Ірану.

Якщо Іран піде на це, він підпише собі смертний вирок. Може, Ірану легше домовитися про щось із Заходом? Давай почекаємо.

Іран дивиться на Росію, бачить, як на неї наїжджають, бачить, наскільки обережний Китай, і розуміє, що Іран на олівці зараз, як і Білорусь — ці дві країни на Заході від Росії не відокремлюють.

Але якщо ці дві країни захочуть якось дистанціюватися від Росії, до цього на Заході з розумінням поставляться. Батько Лукашенко надає свою територію Росії, але всіляко відмовляється від прямої участі зі своєю армією, щоби не допустити безпосередньої участі.